Культурне життя українців у Росії.
Станом на 2002 р., за офіційними даними, в Російській Федерації проживає 4,4 млн українців (3% від населення РФ). При цьому значна частина українців проживає на своїх етнічних землях – Кубань, Дон- щина, Воронежчина, Білгородщина, Курщина, Брянщина. Перші ви- мушені переселення з України-Руси на північні землі відбулися ще у ХІ ст. під тиском монголо-татар. Далі переселення відбувалися внаслідок столипінських реформ, сталінських депортацій, гігантських проектів радянської доби (будівництво електростанцій, БАМу тощо), а також планомірних наборів-вербовок. Крім уже названих районів, що прилягають до України, українці компактно проживають на Північному Кавказі, Надволжі і Поволжі, на Уралі, в Сибіру, на Далекому Сході, в Примор’ї. Освітній рівень українців у РФ вищий за середній по країні. Вони працюють у всіх галузях господарства. Помітна їх суттєва присутність у російських владних структурах, культурі, освіті та науці, в армії.
Наші співвітчизники в РФ утворили понад 50 національно- культурних об’єднань, що входять до двох масових організацій:
«Об’єднання українців Росії» (1992) та Федеральної
національно- культурної автономії «Українці Росії» (1998). Ці об’єднання засновані
в 47 регіонах РФ. В Москві відкрито Український культурний центр, діє Українська бібліотека, виходить двомовний часопис «Україн- ський огляд». В Москві активно діють українські земляцтва, особливо Донбаське, Дніпропетровське, Харківське, Чернігівське, які лобіюють інтереси певних регіонів України. Українські центри відкриті в Башкортостані та тюменському Сургуті. В деяких вищих навчальних закладах викладається українська мова (Дипломатична академія МЗС, Московський державний лінгвістичний університет, Воронезький університет).
Наша
українська діаспора зробила великий (іноді вирішальний) внесок у становлення і
розвиток Росії, її культури, науки, промис- ловості, війська. Слід згадати хоча
б декого: Інокентія Гізеля, «Си- нопсис» якого став для наших північних сусідів
підручником з історії на декілька століть, автора концепції «просвіченої
монархії» Феофана Прокоповича, яка діяла (деякі наполягають, що й сьогодні діє) від Петра І, О.Розумовського, який був обвінчаний з російською царицею
Єлизаветою Петрівною, К.Розумовського, який близько 20 років очолював Російську
академію наук (яку, до речі, створював той же Ф.Прокопович), О.Безбородька –
канцлера Російської імперії, М.Терещенка – міністра Тимчасового уряду,
М.Родзянко – голову ІІІ і ІV Державних дум Росії (саме він умовив Миколу ІІ
зректи- ся престолу), видатних
письменників українського походження –
В. Капніста, М.Гоголя, М.Гнєдича, В.Кукольника, Г.Данилевського, Ф.Достоєвського, В.Короленка, А.Ахматову, М.Волошина-Кириєнка
та ін., луганчанина В.Даля – укладача «Толкового словаря живого великорусского
язика», визначних науковців українського кореня, які працювали в Україні і Росії,
– В. Вернадського, М.Зелінського, П.Капіцу, М.Остроградського,
М.Туган-Барановського, фундаторів ракетно-космічної галузі – К.Ціолковського
(нащадок Гетьмана С.Наливайка), М.Кибальчича, О.Засядька, С.Корольова,
В.Глушка, В.Чаломея, митців і художників – В.Боровиковського, Д.Левицького, А.Лосенка, К.Трутовського, І.Рєпіна, скульптора І.Мартоса, співаків І.Алчевського та І.Козловського. Російську авіацію
створювали конструктори А.Люлька, О.Івченко, Г.Лозино-Лозинський, танко-
будівну промисловість – М.Духов та О.Морозов, силу російського флоту зміцнювали
Ю.Лисянський, А.Макаров. І то лише короткий перелік. Практично всі відомі
українці з Росії невіддільні від україн-
ства, бо вони за згаданою формулою Петра Струве брали участь у культурісвогонароду, не відмовлялися від нього, частодемонстрували свою приналежність до України, докладали свій вагомий внесок у її розвій. На жаль, сьогодні українці в Росії не мають адекватних можливостей розвитку своєї культури, мови, які мають росіяни в Україні. Залишається сподіватися, що то проблема часу.
Навчально-методична література:
- Євтух В.Б., Трощинський В.П., Попок А.А. Закордонне українство:
Навч. посіб. / Київський національний ун-т ім. Тараса
Шевченка; Національна
академія держ. управління при Президентові України; Центр сучасного
суспільства. – К.: ВІК, 2005. – 308 с.
- Мисечко А.І. Українська діаспора: Навч.-метод. посіб. – О.: Астро- принт, 2002. – 68с.
Джерела:
*Абліцов В.Г. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. – К. : КИТ, 2007. – 436 с.
- Енциклопедія Українознавства. – Львів,
2000. – Т.9. – С.3434.
- Табачник Д.В., Попов Г.Д. Українці зарубіжжя та Україна: Довід- ник. – Знання, 2007 – 393 с.
Додаткова література:
- Ажнюк Богдан Миколайович. Мовна єдність нації:
діаспора й Україна
/ НАН України; Інститут
української мови. – К. : Рідна мова,
1999. – 450 с.
- Економічна еміграція з України: причини і наслідки / Інститут досліджень діаспори; І.Винниченко (упоряд.). – К. : Геопринт, 2003. – 60 с.
*Ідзьо В. Українська діаспора в Росії: Українсько-російські взаємо- відносини:історія, наука, релігія. – Л.: БаК, 2002. – 304 с.
- Качараба С.П. Еміграція з Західної України (1919-1939). – Л.: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 416 с.
- Кривда Н.Ю. Українська діаспора: досвід культуротворення: мо- нографія. – К.: Академія, 2008. – 280 с.
- Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і Австрії по Другій сві- товій війні. Т.2: Роки 1952-1975. – К.: Вид-во імені Олени Теліги, 1998 – 127 с.
- Трощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище / НАН України; Інститут соціоло- гії. – К.: Інтел, 1994. – 259 с.
- Трощинський В.П., Шевченко А.А. Україна крізь віки: В 15 т. / НАН України; Інститут археології / В.А. Смолій (ред.) Т.15: Українці в світі. – К.: Альтернативи, 1999 – 351 с.